Попередження дитячого травматизму.

І. Правила дорожнього руху

Організація дорожнього руху. Правосторонній, односторонній, двосторонній рух. Правила безпеки під час переходу вулиці. Наземний, надземний, підземний переходи. (Вересень)

На всій території України організація дорожнього руху здійснюється органами виконавчої влади на місцях, міліцією, військовою автоінспекцією і дорожньо-експлуатаційною службою, службами комунального господарства, підприємствами, установами і Державтоінспекцією.

Основне завдання Державтоінспекції — контроль за дотриманням організаціями, установами, підприємствами, незалежно від форм власності, а також громадянами нормативів, стандартів і Правил дорожнього руху з метою збереження життя і здоров'я громадян.

Діяльність Державтоінспекції спрямована на проведення профілактичних заходів щодо зменшення дорожньо-транспортного травматизму і припинення правопорушень.

Порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється єдиним нормативним актом — Правилами дорожнього руху, що повністю відповідають Закону України «Про дорожній рух». Із 1 травня 1994 року введені в дію нові Правила дорожнього руху на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1094 від 31 грудня 1993 року «Про затвердження Правил дорожнього руху». Пізніше були прийняті додаткові постанови Кабінету Міністрів України № 697 від 10.10.94 р., № 619 від 08.08.95 р., № 1175 від 28.09.96 р., № 55/97Р від 7.02.97 р. (про адміністративні правопорушення України у частині порушення Правил дорожнього руху).

Існує правосторонній, лівосторонній, односторонній і двосторонній дорожній рух. У нашій країні транспорт рухається з правого боку або в одному напрямку. Пішоходи, щоб не створювати аварійної ситуації на дорогах, мають переходити проїзну частину по переходах — підземних, надземних або наземних. При наземному переході необхідно подивитися ліворуч, а дійшовши до середини дороги,— праворуч.

Типи перехресть (регульовані, нерегульовані). Правила переходу дороги на перехрестях. (Вересень)

Пішохідний перехід — ділянка проїжджої частини або інженерна споруда, призначена для руху пішоходів через дорогу. Пішохідні переходи позначаються дорожніми знаками, дорожньою розміткою, світлофорами. За відсутності дорожньої розмітки межі пішохідного переходу визначаються відстанню між дорожніми знаками, а на перехресті — шириною тротуарів.

При переході дороги необхідно керуватися таким:

1 . Якщо в зоні видимості немає перехрестя або переходу, а дорога має ні; більше трьох смуг руху для обох його напрямків, то переходити проїжджу частину необхідно тільки кроком, не поспішаючи, по прямій, перпендикулярній тротуару. Перехід навскоси обмежує огляд проїжджої частини, подовжує шлях і, отже, збільшує час перебування пішохода на проїжджій частині. При цьому треба бути дуже обережними: оцінити відстань до ТЗ, що наближається, його швидкість, переконатися у відсутності небезпеки і не створювати перешкод іншим учасникам дорожнього руху.

1. Забороняється переходити проїжджу частину поза пішохідним переходом, якщо на дорозі є роздільна смуга або дорога має чотири смуги і більше для руху в обох напрямках, а також у місцях, де встановлені огорожі.
2. Переходити проїжджу частину дозволяється тільки по підземних, наземних і надземних пішохідних переходах (типи переходів), які бувають регульовані і нерегульовані (види переходів), позначених лініями дорожньої розмітки «зебра» - або дорожніми знаками «Пішохідний перехід» (на голубому фоні квадратного знака Намальована людина, яка або переходить по «зебрі» дорогу — пішохідний перехід по дорозі, або піднімається або спускається по східцях — надземний і підземний переходи відповідно), а на перехрестях із позначеними переходами по лініях тротуарів або узбіччю.
3. Переходячи проїжджу частину, пішоходи не повинні затримуватися і зупинятися на ній.
4. Якщо перехід не регулюється світлофором, то машину, що наближається, треба пропустити і, пропустивши її, почекати, поки вона від'їде далі. Адже коли машина близько, за нею не видно зустрічного транспорту.
5. Якщо перехід вулиці регулюється світлофором, йти можна тільки на зелене світло або при жесті регулювальника, що дозволяє рух (коли він повернувся до вас боком, руки простягнуті в сторони або опущені).
6. Якщо горить жовте або червоне світло — йти не можна, навіть якщо немає машин. При переході на зелене світло необхідно також спостерігати за обстановкою, помічати машини, які в цей момент готуються до повороту праворуч або ліворуч, перетинаючи шлях руху пішоходів.
7. Перш ніж зійти з тротуару на проїжджу частину з двобічним рухом, необхідно оглянути усю проїжджу частину, упевнившись у повній безпеці початку руху. Подивитися ліворуч і почати перехід, а дійшовши до середини проїжджої частини, подивитися праворуч і завершити перехід.
8. Пішоходи, які не встигли завершити перехід, повинні бути на острівці безпеки або на лінії, що розділяє транспортні потоки протилежних напрямків, вони можуть продовжити перехід тільки тоді, коли переконаються у безпеці подальшого руху.
9. При наближенні ТЗ із ввімкненим проблисковим маячком і спеціальним звуковим сигналом пішоходи повинні утриматися від переходу проїжджої частини або негайно залишити її.

11. Забороняється перетинати шлях ТЗ, що рухаються поблизу, виходити з- за них на проїжджу частину. Особливої обережності слід дотримуватися при обході транспорту, що стоїть поблизу тротуару. Пам'ятайте, що шлях зупинення автомобіля досягає багатьох десятків метрів, і змагатися у швидкості з автомобілем пішоходу небезпечно.

1. 1. Ніяких розмов під час переходу проїжджої частини провадити не можна, у цей момент ви повинні бути уважними і зібраними.
  2. Очікувати автобуси, тролейбуси, трамваї, автомобілі таксі пішоходи повинні на посадочних площадках, а за їхньої відсутності — на тротуарі або узбіччі.
  3. На трамвайних зупинках, не обладнаних посадочними площадками, починати перехід проїжджої частини дороги дозволяється тільки після повної зупинки трамвая. Після виходу із трамвая, якщо рейки прокладено посередині проїжджої частині дороги, пішоходи повинні оцінити обстановку на дорозі, а потім прямувати до тротуару.
  4. Пішоходи-дорослі зобов'язані переводити дітей дошкільного віку через проїжджу частину дороги, тримаючи їх за * руку і суворо дотримуючись Правил дорожнього руху.
    1. Правила переходу вулиці після висадки з транспорту. (Жовтень)

Нещасні випадки часто трапляються з тими, хто неправильно переходить дорогу після виходу з громадського транспорту. Щоб перейти вулицю чи дорогу, часто доводиться обходити трамвай, автобус чи тролейбус, що зупинилися на зупинці.

Вийшовши на зупинці з автобуса, тролейбуса, потрібно по тротуару дійти до пішохідного переходу І тільки по ньому переходити на іншу сторону. Якщо він не позначений, то треба дійти до перехрестя і переходити вулицю по лініях тротуару.

Після висадки із трамвая необхідно зійти із проїжджої частини дороги не затримуючись.

1. 1. 1. Дорожні знаки. {Листопад)

На своєму шляху у школу, магазин, театр, на стадіон — всюди ви зустрічаєте дорожні знаки. Вони пофарбовані у яскраві кольори і видні здалеку. Багато з них вам добре відомі.

Дорожні знаки виконують ту ж службу, що й світлофори, лінії розмітки проїзної частини вулиць і доріг. Вони допомагають регулювати і організовувати рух потоків машин і людей.

Знаки полегшують роботу водіїв, допомагають їм і пішоходам правильно орієнтуватися у складній обстановці дорожнього руху.

Водії добре знають значення дорожніх знаків і вміло ними користуються. Основні знаки також повинні добре знати велосипедисти і пішоходи.

Усі дорожні знаки ділять на сім груп. Вони розрізняються як за формою, так і за пофарбуванням. На них нанесені різні малюнки, для того щоб швидше

визначити їхнє призначення.

Знаки першої групи —- попереджувальні: вони попереджають водіїв і пішоходів про можливу небезпеку. їх встановлюють на певній відстані від місця небезпеки так, щоб вони були добре видні. Форма більшості знаків — трикутник білого кольору з червоним обводом.

Знаки другої групи — знаки пріоритету: вони встановлюють черговість проїзду перехресть, а також вузьких ділянок вулиць.

Знаки третьої групи забороняють будь-які дії водіїв і пішоходів, тому їх називають заборонними. Вони мають форму кола білого кольору з червоним обводом. Але бувають також ці знаки, пофарбовані у червоний чи блакитний колір.

У четверту групу входять наказові знаки. Вони наказують водіям рухатися у певному напрямку, виконувати ті чи інші накази, подані на них. Ці знаки круглі, блакитного кольору.

Знаки п'ятої групи називаються інформаційнб-вказівними. Вони повідомляють водіям про різну дорожню обстановку. Ці знаки мають форму квадрата чи прямокутника з малюнками і написами на зеленому, блакитному чи жовтому фоні.

Знаки шостої групи допомагають водіям і пішоходам орієнтуватися в дорозі, наприклад сповіщають про місце відпочинку, заправочні станції, медичні пункти, місця руху тощо. Ці знаки називають знаками сервісу. Вони мають форму прямокутника і пофарбовані у блакитний колір.

До сьомої групи відносяться знаки додаткової інформації (таблички), які допомагають впорядкувати рух потоків транспортних засобів чи уточнити, посилити дії знаків.

Як правило, усі дорожні знаки встановлюють на правому боці вулиці чи дороги лицем назустріч руху, щоб водії і пішоходи їх добре бачили.

У великих містах і на всіх головних магістралях встановлюють знаки з підсвіткою (всередині них поміщені електричні лампочки). їх добре видно у темряві.

Знаки також часто покривають спеціальною світловідбивною плівкою. При освітленні фарами автомобілів, що наближаються, вони починають світитися, і водій добре їх розрізняє ввечері.

У всіх семи групах міститься багато різних знаків.

Дорожні знаки бувають такими:

1.Попереджувальні знаки інформують водіїв про наближення до небезпечної ділянки дорога, рух по якій вимагає вжиття заходів, що відповідають обстановці, (наприклад, «Крутий спуск», «земляні роботи», «залізничний переїзд із шлагбаумом»).

2.3наки пріоритету встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дорога (наприклад, «Головна дорога», «Дайте дорогу»).

З.Заборонні знаки вводять або відміняють певні обмеження руху (наприклад, «В'їзд заборонено», «Обмеження висоти», «Зупинка заборонена»).

4.Наказові знаки («Рух прямо», «Пішохідна доріжка», «Об'їзд перешкоди праворуч»).

5.Інформаційно-вказівні знаки вводять або відміняють певні режими руху, а також інформують про розташування населених пунктів та інших об'єктів («Автомагістраль», «Початок смуги», «Пішохідний перехід».)

6.3наки сервісу інформують про розташування відповідних об'єктів («Лікарня», «Пост ДАІ», «Телефон»)

7.3наки додаткової інформації (таблички) уточнюють і обмежують дію знаків, з якими вони застосовані («Зона дії», «Платні послуги», «Інваліди», «Смуга руху».)

5. Дорожні розмітки (Грудень)

На багатьох вулицях і дорогах, а також на різних дорожніх спорудах (на мостах, естакадах, у тунелях) можна побачити різні лінії, написи та інші позначення, нанесені фарбою білого і жовтого кольорів.

Ці лінії та позначення називають дорожньою розміткою. Вона допомагає водіям і пішоходам орієнтуватися у русі і тим самим сприяє підвищенню безпеки руху.

Розмітка може бути горизонтальною і вертикальною. Лінії і позначення на проїзній частині вулиць і доріг називаються горизонтальною розміткою. їх наносять фарбою переважно білого кольору. Що це за лінії?

Лінії пішохідного переходу. Перехід позначають широкими смугами, нанесеними білою фарбою. Його називають переходом типу «зебра». На широких вулицях такий перехід іноді доповнюють стрілами. Вони нагадують людям, що при переході вулиці

треба дотримуватися правої сторони пішохідного переходу. Це дозволяє уникнути зіткнення зустрічних потоків пішоходів. Вони не зіштовхуватимуться і швидше звільнять проїзну частину. В результаті не створюватимуться затори транспортних засобів на проїзній частині.

Лінії, що розділяють зустрічні потоки транспортних засобів. Ці лінії наносять уздовж вулиці чи дороги по осі проїзної частини. Вони можуть бути суцільними чи уривчастими. Уривчасті лінії, які розділяють зустрічні потоки, водії автомобілів, велосипедів можуть перетинати з обох сторін. Перетинати ж суцільні лінії розмітки чи рухатися по них забороняється.

Пішоходи повинні пам'ятати, що, дійшовши до лінії розділення зустрічних потоків автомобілів, треба подивитися праворуч, пропустити транспортні засоби і продовжувати перехід вулиці.

Лінії, що ділять проїзну частину на смуги (ряди), по яких рухаються транспортні засоби в одному напрямку. Дві чи три такі паралельні лінії показують водієві, що можна рухатися в два чи три ряди.

Лінії, що позначають місця, де велосипедна доріжка перетинає проїзну частину вулиці чи дороги. У місці перетину наносять уривчасті лінії з потовщеними штрихами у вигляді квадратиків.

Велосипедист, перетинаючи вулицю чи дорогу, повинен переконатися в тому, що до нього не наближаються транспортні засоби, і лише після цього може почати рух.

Стоп-лінія. її, як правило, наносять на перехрестя перед пішохідними переходами.

Водій автомобіля, мотоцикліст і велосипедист зобов'язані зупинитися біля цієї лінії і чекати, поки їм не дозволять їхати через перехрестя сигнали світлофора чи жест регулювальника.

Лінії, які позначають зупинки транспортних засобів загального користування, що рухаються за встановленими маршрутами. Майданчики, де зупиняється громадський транспорт, на проїзній частині вулиць обводять зигзагоподібною лінією жовтого кольору.

Є й інші лінії горизонтальної розмітки, але їх добре повинні знати тільки водії.

Вертикальна розмітка наноситься, наприклад, на поверхні опор мостів, шляхопроводів, огороджень, які встановлюються на небезпечних для руху ділянках доріг, на круглих тумбах, що встановлюються на острівцях безпеки, тощо.

6. Рух за сигналами регулювальника (Січень)

До засобів регулювання дорожнього руху належать: дорожня розмітка і знаки, дорожні покажчики, сигнали регулювальника і сигнальне обладнання (світлофори).

У необхідних випадках регулювання руху здійснюється регулювальником. Регулювальник — працівник міліції, військової автоінспекції, дорожньо- експлуатаційної служби, черговий на залізничному переїзді, поромній переправі, дружинник, позаштатний співробітник міліції, що має відповідне посвідчення та спорядження (формений одяг або розпізнавальний знак, нарукавна пов'язка, жезл, диск із червоним сигналом або світлоповертачем, червоний ліхтар або прапорець) і регулює дорожній рух.

Сигналами регулювальника є положення його корпусу, жести рук із жезлом або диском із плівкою, що повертає світло.

Сигнали регулювальника

1 . Регулювальник обернений до водіїв і пішоходів боком, руки витягнуті в сторони, опущені або права рука зігнута перед грудьми — усім нерейковим транспортним засобам дозволяється рух прямо і праворуч, трамваям тільки прямо, пішоходам дозволений перехід проїжджої частини.

Регулювальник обернений до водіїв і пішоходів грудьми або спиною, руки витягнуті в сторони, опущені або права рука зігнута перед грудьми — рух усіх транспортних засобів і пішоходів заборонено.
Регулювальник простягнув праву руку вперед — зі сторони лівого боку персиковим видам транспорту дозволяється рух в усіх напрямах, трамваям — тільки ліворуч. Зі сторони грудей усім ТЗ дозволяється поворот тільки праворуч. Зі сторони спини і праного боку рух усіх ТЗ заборонено. Пішоходам дозволяється переходити проїжджу частину з лівого й правого боків тільки за спиною регулювальника.
Регулювальник підняв руку вгору - забороняється рух ТЗ і пішоходів у всіх напрямках.

Коли рука регулювальника вказує па транспортний засіб, водій зобов'язаний зупинитися у зазначеному місці, ллє з дотриманням правил зупинки.

Регулювальник може подавати й інші сигнали — перейти у правий ряд, зменшити або збільшити швидкість і т. д., але в усіх випадках свисток г. засобом привертання уваги учасників дорожнього руху до напрямних сигналів регулювальника.

1. Пасажир в автомобілі (Лютий)

Пасажир в автомобілі має поводитися так:

посадку та висадку з легкового автомобіля слід здійснювати не на проїзній частині, а в спеціально відведених місцях або біля бордюру і лише після повної зупинки транспорту; (найголовніше — не зі сторони руху транспорту;
під час руху автомобіля не можна відволікати водія; чіпати ручки дверей; гратися гострими предметами; висовувати руки і голову у вікна автомобіля;
треба обов'язково користуватися ременями безпеки.
1. Основні види ДТП. Поведінка у разі ДТП. (Березень)

З кожним роком автомобілів у нашій країні стає дедалі більше. Зростає кількість пішоходів і пасажирів на транспорті.

Складнішою стає обстановка на вулицях міст і селищ, на магістралях і дорогах країни, зростає небезпека дорожньо-транспортних пригод. І тому всім учасникам руху — водіям і пішоходам — треба бути особливо дисциплінованими і уважними на вулицях і дорогах.

Статистика підтверджує, що багато дорожньо-транспортних пригод відбувається з вини пішоходів. Особливо часто потрапляють у біду діти.

Діти, проявляючи недисциплінованість, порушуючи правила руху, не тільки самі ризикують, а й наражають на небезпеку життя інших пішоходів, водія автомобіля. Дорожньо-транспортні пригоди тягнуть за собою й поломку, псування державного майна.

Пам'ятайте, що навіть найдосвідченіші водії не завжди зуміють вчасно зупинити автомобіль, якщо хтось з вас надумає перебігти дорогу у недозволеному місці.

Запам'ятайте, що, вийшовши на зупинці з автобуса, тролейбуса, потрібно по тротуару дійти до пішохідного переходу і тільки по ньому переходити на іншу сторону. Якщо він не позначений, то треба дійти до перехрестя і переходити вулицю по лініях тротуару.

Усі ви добре знаєте, що для пішоходів відведені тротуари, а проїзна частина вулиці служить для руху транспортних засобів, але багато хто це забуває і, захопившись грою чи через недисциплінованість, вибігає на проїзну частину, де їдуть автомобілі, а взимку, катаючись з гірок, часто виїздить на санчатах на вулицю. Це дуже небезпечно: можна легко потрапити під колеса.

А є такі школярі, які вважають геройством, сміливістю причепитися до вантажної машини, перебігти дорогу перед транспортними засобами, що рухаються. За такі вчинки їм часто доводиться розплачуватися тяжкими пораненнями, а іноді й життям. Навіщо так нерозумно ризикувати здоров'ям і життям?

Прояв сміливості, мужності нічого спільного не має з порушенням правил дорожнього руху, недисциплінованістю на вулицях і дорогах.

9. Безпека руху велосипедиста (Квітень)

Їздити на велосипеді по вулицях і дорогах можна тоді, коли вам виповнилося 14 років. При цьому треба добре вміти керувати машиною, відмінно знати правила безпеки руху.

Велосипедист, виїжджаючи на дорогу, стає, як і водій автомобіля, автобуса, тролейбуса, рівноправним учасником дорожнього руху. У багатосмуговому потоці машин він займає першу смугу, їде біля тротуару, на відстані не більше одного метра від нього чи краю проїзної частини дороги.

Рухатися можна тільки в один ряд, один за одним. Виїжджати з крайньої правої смуги дозволяється лише для об'їзду чи обгону. При цьому треба попереджати водіїв, які їдуть ззаду, подавати сигнал повороту ліворуч — витягнути ліву руку вбік або праву зігнути у лікті вгору. Закінчивши об'їзд, велосипедист знову займає місце у правій крайній смузі.

А як бути, коли треба повернути ліворуч чи зробити розворот, щоб поїхати у зворотньому напрямку? Треба пам'ятати, що лівий поворот чи розворот велосипедисту дозволяється робити, не сходячи з велосипеда тільки на перехрестях і в тому випадку, якщо він повертає з вулиці, де є одна смуга руху в даному напрямку і по ній не ходять трамваї. При цьому слід завжди пропускати зустрічні транспортні засоби. У всіх інших випадках, для того щоб зробити поворот ліворуч чи розворот, треба зійти з велосипеда і, тримаючи його за кермо, перейти через дорогу, дотримуючись правил руху для пішоходів.

Особлива увага потрібна при переїзді нерегульованих перехресть.

Велосипедист повинен керуватися попереджувальними знаками і правилом: на перехресті рівнозначних доріг завжди пропускати транспортні засоби, які наближаються справа, незалежно від напрямку його руху.

Якщо на вулиці чи дорозі є велосипедна доріжка, позначена дорожнім знаком «Велосипедна доріжка», то їдуть тільки по ній. На нерегульованому перехресті велосипедної доріжки з дорогою всі велосипедисти повинні давати дорогу транспортним засобам, які рухаються по дорозі.

Велосипедистам дозволяється: їздити по обочині дороги, не заважаючи при цьому пішоходам; перевозити вантаж за тієї умови, що він не заважатиме керувати машиною і не виступатиме більш ніж на півметра по довжині і ширині за габарити велосипеда. Якщо цих вимог не дотримуватися, керувати велосипедом буде важко. Крім того, за виступаючий предмет можуть зачепити інші транспортні засоби, а це може призвести до нещасного випадку.

10. Підсумкове заняття з ПДР. Самозахист від ДТП. (Травень)

Кращим засобом самозахисту від ДТП є виконання правил дорожнього руху. Досягти цього можна, завжди дотримуючись пішохідної дисципліни, а саме:

не переходити дорогу на червоне світло незалежно від наявності на ній автомобілів; , -
не вибігати на проїзну частину з тротуару, можна лише спокійно зійти, попередньо оцінивши ситуацію;
ходити лише тротуарами, а якщо вони відсутні — по узбіччю, обов'язково повернувшись обличчям до транспорту, що рухається,— тоді не тільки водій бачитиме пішохода, а й пішохід — водія;
зібравшись переходити вулицю, спочатку подивитися ліворуч, а, дійшовши до середини,— праворуч;
на дорозі відстань до автомобіля залежить від швидкості, з якою той рухається, отже, навчіться розраховувати, коли до авто далеко, а коли — близько; при цьому пам'ятайте, що навіть при швидкості 60 км/год гальмовий шлях автомобіля буде довшим за 15 метрів.

Пам'ятайте, що причиною ДТП може стати не тільки наїзд автомобіля або мотоцикла, але й велосипеда. Нерідко саме велосипедисти є джерелом напруженості на вулицях, у дворах. Чітко визначте для себе межі території для прогулянок, вулиці переходьте тільки в групі з іншими пішоходами.

ІІ. Правила протипожежної безпеки

Вогонь - друг, вогонь - ворог. Причини виникнення пожеж, їх наслідки. (Вересень)

Вогонь здавна став надійним помічником у житті людей. Разом 13 тим необережне поводження з ним може призвести до виникнення пожежі.

Пожежі часто виникають через такі причини:

несправність або неправильна експлуатація електрообладнання, газових плит, електричних побутових приладів;
увімкнення в одну розетку декількох побутових приладів великої потужності;
несправність електропроводки;
сушіння речей над газовою плитою;
користування саморобними електричними гірляндами для ялинки, запалювання хлопавок і бенгальських вогнів поблизу хвої;
використання легкозаймистих маскарадних костюмів із паперу та вати;
несправна або залишена без догляду побутова електротехніка;
необережне поводження з вогнем; ігри з вогнем;
удари блискавки;
збереження легкозаймистих матеріалів та речовин на балконі та вдома;
витік газу;-
використання піротехніки.

Дії під час виникнення пожежі у багатоповерховому будинку, власному будинку. Способи захисту органів дихання від чадного газу. (Жовтень)

Якщо, незважаючи на всі заходи запобігання, пожежа все-таки сталася, а ви живете на верхніх поверхах високих будівель, звідки самостійно евакуюватися не можна без загрози для життя і здоров'я (через вікно, балкон), то необхідно пам'ятати таке:

1. якщо дим і полум'я не дозволяють вийти назовні, треба використовувати допоміжні засоби і методи для захисту, зачинити двері і заткнути рушниками або простирадлами усі щілини й отвори — це дозволить запобігти розповзанню диму;
2. якщо кімната наповнилася димом, пересувайтеся повзком, тому що дим піднімається угору і тому дихати легше внизу. Використовуйте для захисту від диму допоміжні засоби: зав'яжіть на ніс і рот мокру тонку тканину, через яку можна дихати, і просувайтеся до виходу;
3. відчиніть вікно; якщо воно не відчиняється, розбийте його будь-яким твердим, предметом (наприклад, ніжкою від стільця). Спробуйте привернути увагу людей;
4. якщо ще є можливість, підійдіть до телефону, викличте службу 01;

назвіть зрозуміло і розбірливо свою адресу;

5) завершивши телефонну розмову, залишайтеся поблизу, щоб направити прибулі пожежні машини до місця події. Ніколи не повертайтеся до місця виникнення пожежі, щоб не піддавати себе небезпеці. Чекайте пожежників; за нормативами, на збір і виїзд по тривозі їм потрібно 45 секунд.

Вдома усією родиною необхідно заздалегідь відпрацювати план дій у випадку виникнення пожежі. Повинно бути враховане наступне: хто може бути вдома і в якій кімнаті, найкоротший шлях евакуації (через запасний вихід, через вікно, через балкон, пожежними сходами, через вхідні двері), спільні дії, щоб безпечно евакуюватися при пожежі, «програвання» різних можливих ситуацій. Біля телефону повинен бути довгий провід, щоб за необхідності його можна було перенести у кімнату, де немає диму.

Рятування людей провадять пожежні. Якщо будинок висотний, то до вікна або до балкона (якщо немає можливості увійти через вхідні двері) подається спеціальна зовнішня пожежна драбина, по якій і йде рятування людей. У крайньому випадку рятування людей провадять по м'якому жолобу, внизу постраждалих теж зустрічають пожежники або рятувальники із служби порятунку.

Одним із наслідків пожежі є отруєння димом. Гостре отруєння чадним газом може також виникнути внаслідок порушення експлуатації пічного опалення (рано закрили заслінку труби), при порушенні цілісності конструкції печі, при експлуатації газової плити (утворюється при горінні чадний газ). В Україні найбільш часто отруєння чадним газом трапляється у сільській місцевості. А найтяжче отруєння виникає під час пожеж.

Що необхідно робити у такому випадку? Слід вивести чи винести постраждалого на свіже повітря, дати подихати нашатирним спиртом. Поставити гірчичники, грілки, зробити теплі компреси на ноги і руки. Напоїти кавою. Якщо зупинилося дихання, зробити штучне дихання або дати подихати чистим киснем, забезпечити спокій. Викликати лікаря або «швидку допомогу».

3. Правила експлуатації побутових нагрівальних, електричних та газових приладів. (Листопад)

Не користуйтесь відкритим вогнем, свічками у коморах, сараях, на горищах, поблизу легкозаймистих матеріалів.
Не кидайте незагашені сірники у приміщеннях.
Не розводьте багаття поблизу будівель.
Не залишайте без нагляду включені вмережу електропобутові прилади.
Не розпалюйте піч бензином, гасом та іншими рідинами, що легко займаються.
Не залишайте розпалені прилади пічного опалення без нагляду, не доручайте топити малим дітям.
Не сушіть біля печей і димоходів білизну, не ставте меблі, не складайте дрова і матеріали, які можуть загорітися, ближче за один метр від печей.
Не висипайте непогашений шпак, попіл, вугілля поблизу будівель.

Основні заходи запобігання і правила пожежної безпеки при експлуатації електричних нагрівальних приладів:

1. 1. 1. 1. забороняється залишати увімкненими прилади без нагляду;
        
        нагрівальні прилади можна встановлювати тільки на негорючій підставці достатньої товщини;
        
        електронагрівальні прилади не можна ставити під розеткою;
        
        небезпечно виготовляти саморобні нагрівальні прилади, особливо великої потужності, на яку звичайно не розрахована електромережа квартири (будинку);
        
        забороняється вмикати в одну розетку одночасно декілька приладів;
        
        при порушенні електропроводки або оголенні електричного проводу, поломці електровилки або розетки не можна торкатися до оголених місць;
        
        не можна використовувати електричні прилади не за призначенням або користуватися ними, не ознайомившись попередньо з інструкцією;
        
        електронагрівальні прилади: електрочайник, електросамовар, електропраска, електрокамін та інші — небезпечно вмикати в мережу несправними;
        
        якщо під час передачі згас екран у телевізора, то ні в якому разі не можна по ньому стукати, він може або спалахнути, або вибухнути. Телевізор необхідно негайно вимкнути і викликати спеціаліста по ремонту;
        
        якщо в електротехніку, що працює (телевізор, радіоприймач або інші прилади), потрапив якийсь сторонній предмет, необхідно в першу чергу вимкнути прилад із мережі, а потім діставати цей предмет.
        
        Забороняється тягнути за електричний шнур руками, тому що він може обірватися і вас ударить струмом.

Основні заходи запобігання і правила пожежної безпеки при експлуатації газових нагрівальних приладів:

Приміщення, де встановлені газові прилади, повинні посгійю провітрюватися. Газові балони по закінченню користування повинні бути закритими.
Не залишайте без нагляду включені газові прилади.
Забороняється спати в приміщенні, де монтована газобалонна установка Категорично забороняється зберігати в приміщенні порожні і наповнені зрідженим газом батони.
Категорично забороняється користуватися вогнем для відшукання витоку газу. Для цієї мети слід застосовувати мильний розчин.

4. Пожежонебезпечні речовини та матеріали. Протипожежна безпека при поводженні з синтетичними, горючими, легкозаймистими матеріалами та речовинами. (Грудень)

До пожежнонебезпечних речовин належать лаки, фарби, горючі й мастильні речовини, розчинники, аерозолі, газ тощо

Пожежнонебезпечними матеріалами є меблі, речі, газети, журнали, книжки, картон, дерев'яні споруди, пластмасові вироби і покриття, дрова, вугілля, обпилювання, стружка, прищеп.

Поблизу цих матеріалів категорично забороняється курити, користуватися відкритим вогнем. Якщо необхідно розігріти пожежнонебезпечну рідину, це роблять за допомогою гарячої води.

При виникненні загоряння можна застосувати аерозольний хладоновий вогнегасник «ОАХ» разового користування.

Горіння може розпочатися, коли є займиста речовина, кисень і джерело запалювання (відкритий вогонь). Горючі матеріали горять і після зникнення джерела запалювання. Особливо обережними треба бути з легкозаймистими матеріалами і речовинами (бензин, ацетон, спирт).

Синтетичні і пластикові вироби під час горіння виділяють отруйні гази.

* .

5. Пожежонебезпечні об'єкти. Новорічні свята: новорічні ялинки, електричні гірлянди; небезпека використання відкритого вогню (свічки, бенгальські вогні тощо) (Грудень)

Щоб свято не затьмарило лихо пожежі, а ще гірше втрата близької людини, необхідно дотримуватись таких правил:

ялинку встановлюйте на стійкій основі;
не встановлюйте ялинку в проходах, біля виходів, на шляхах евакуації;
місце проведення Новорічних свят забезпечте первинними засобами пожежогасіння;
святкова ілюмінація повинна бути виконана з додержанням правил улаштування електроустановок; у разі використання електричної освітлювальної мережі без понижуючого трансформатора на ялинці можуть застосовуватися гірлянди тільки з послідовним увімкненням лампочок напругою до 12У. Потужність лампочок неповинна перевищувати 25Вт; електропроводка до лампочок ялинкової ілюмінації повинна бути виконана гнучкими проводами з мідними жилами; підключення гірлянд до мережі повинно виконуватись тільки за допомогою штепсельних з'єднань;
при виявленні несправності в святковій ілюмінації (нагрів проводів, блимання лампочок, іскріння тощо)терміново вимкніть;
не прикрашайте ялинку целулоїдними Іграшками, а також марлею І ватою, не просоченими вогнегасною речовиною;
призначте відповідальних осіб за дотриманням вимог пожежної безпеки та забезпечте їх чергування під час проведення Новорічних свят;
після закінчення святкування обов'язково проведіть огляд приміщення;
купуйте тільки сертифіковані піротехнічні засоби в спеціалізованих магазинах. Використовувати ці вироби необхідно тільки на відкритих майданчиках.

Не дозволяйте використовувати піротехнічні засоби дітям.

6. Правила протипожежної безпеки у вашому домі. Гасіння пожежі в квартирі на початковій стадії загоряння. Правила поводження під час пожежі. (Січень)

1. Не користуйтесь відкритим вогнем, свічками у коморах, сараях, на горищах, поблизу легкозаймистих матеріалів.
2. Не кидайте незагашені сірники у приміщеннях.
3. Не розводьте багаття поблизу будівель.
4. Не залишайте без нагляду включені в мережу електропобутові прилади.
5. Не розпалюйте піч бензином, гасом та іншими рідинами, що легко займаються.
6. Не залишайте розпалеці прилади пічного опалення без нагляду, не доручайте топити малим дітям.
7. Не сушіть біля печей і димоходів білизну, не ставте меблі, не складайте дрова і матеріали, які можуть загорітися, ближче за один метр від печей.
8. Не висипайте непогашений шлак, попіл, вугілля поблизу будівель.
9. Приміщення, де встановлені газові прилади, повинні постійно провітрюватися. Газові балони по закінченню користування повинні бути закритими.
10. Не залишайте без нагляду включені газові прилади.

11. Забороняється спати в приміщенні, де змонтована газобалонна установка. Категорично забороняється зберігати в приміщенні порожні і наповнені зрідженим газом балони.

1. 1. Категорично забороняється користуватися вогнем для відшукання витоку газу. Для цієї мети слід застосовувати мильний розчин.
  2. Неуважне поводження з газом і газовими приладами може призвести до отруєння людей.
  3. Не користуйтесь несправними електроприладами, які іскрять. Вони можуть стати причиною пожежі.

Відомо, що для того щоб відбувалося горіння, необхідна наявність горючої речовини, кисню, повітря і теплового імпульсу для нагрівання речовини до певної температури. У нашому випадку тепловим імпульсом є електричний струм. Отже, для припинення горіння необхідно порушити цю сукупність умов пожежі, що досягається перш за все вимиканням джерела струму. Звідси і витікають правила гасіння пожежі на початковій стадії зайняття: 1) гасити пожежу слід почати з вимикання джерела струму: це може бути вимикач або рубильник на щитку на сходовому майданчику або запобіжник; 2) далі діяти у звичайному порядку.

У разі пожежної небезпеки: наявності вогню, іскріння, диму,— негайно вийти на повітря (за двері, балкон) і кликати на допомогу. Викликати службу пожежної охорони за номером «101», назвавши своє ім'я, прізвище, свій номер телефону, коротко описавши ситуацію: наявність вогню, диму, кількість людей у приміщенні.

7. Запобігання виникненню пожеж від електричного струму та правила гасіння таких пожеж. Дії учнів у випадку пожежі. (Лютий)

1. 1. 1. Пожежна безпека електричних мереж. Попереджайте виникнення пожеж від електричного струму.

Пожежі можуть виникати від несправності електропроводки або неправильної експлуатації електромережі. Це пояснюється тим, що при проходженні струму по провіднику завжди виділяється тепло. Але у звичайних, нормальних умовах воно розсіюється у навколишнє середовище швидше, ніж встигає нагрітися провідник. Для кожного електричного навантаження відповідно підбирається і провідник певного перерізу. Якщо переріз провідника менший, ніж необхідно за обрахунками, то буде виділятися так багато тепла, що воно не встигне розсіятися і провідник буде нагріватися. Це може статися, наприклад, якщо в одну розетку включити декілька побутових приладів одночасно. Виникає перевантаження, проводи можуть нагрітися, а ізоляція — спалахнути.

Аналогічними явищами пояснюється небезпека застосування в електромережах дзвінкових, телефонних, монтажних проводів, переріз яких не розрахований на споживаний струм.

Однією з причин пожеж, що виникають від електромереж, є короткі замикання. Вони трапляються, якщо два провідники без ізоляції накоротко з'єднуються один із одним. По суті, це теж явище перевантаження, але воно супроводжується різким зростанням сили струму в мережі. Проводи миттєво нагріваються до такої температури, що металеві жили плавляться, спостерігається інтенсивне виділення іскор і великої кількості тепла. Якщо на місці короткого замикання будуть горючі матеріали і конструкції, вони миттєво спалахнуть. Ось чому необхідно стежити за справністю ізоляції проводів, не допускати кріплення їх цвяхами, які можуть порушити ізоляцію.

Сильне нагрівання проводів виникає також у місцях послаблення контактів з'єднання проводів між собою і в місцях приєднання їх до струмоприймачів.

Поганий контакт і сильне розігрівання у місцях з'єднання проводів виникають через неправильне з'єднання проводів (скрученими), слабкого кріплення або сильного окислення контактних поверхонь і місць з'єднання проводів. Нещільний контакт може також викликати іскріння. У таких місцях звичайно утворюються електричні дуги, а це призводить до сильного розігрівання контактуючих поверхонь і спалахування ізоляції проводів та кабелів. Через нещільний контакт вилок у гніздах штепсельної розетки відбувається сильне розігрівання розетки, а це може викликати самоспалахування дерев'яних підрозетників, горючих перегородок і стін, на яких змонтована штепсельна розетка.

1. 1. 1. Гасіння пожеж, викликаних електричним струмом. Використання пожежного інвентаря і підручних засобів на першій стадії розвитку

пожежі.

8. Долікарська допомога постраждалим від пожежі. Шкідливість і небезпечність куріння. (Березень)

» *

Одним із наслідків пожежі є отруєння димом.

А що робити при опіках?

1 . Посадити або покласти постраждалого. Покласти на спину при опіках обличчя, грудей, живота і передньої поверхні стегон. Покласти на живіт при опіках спини, сідниць і задньої поверхні стегон.

1. 1. 1. 1. Перш за все при опікові необхідно охолодити уражену ділянку:
        
        при опіках І ступеня облити опечені місця великою кількістю води; охолодження може зайняти близько 15 хвилин. (Пам'ятайте, що надмірне охолодження може призвести до переохолодження, необхідно враховувати температуру повітря у зимовий час). Потім слід обробити опечену поверхню спиртом, одеколоном або горілкою;
        
        при опіках II—IV ступенів необхідно обробити опечену по верхню піноутворюючими аерозолями або накрити стерильним простирадлом. Поверх стерильного простирадла покласти міхурі із льодом або пакети із снігом або холодною водою. Дати постраждалому дві-три пігулки анальгіну.
      2. Якщо можливо, зняти з уражених місць каблучки, годинник, паски, взуття, перш ніж ці місця почнуть набрякати.
      3. Зняти предмети одягу, які згоріли або димлять, але тільки в тому випадку, якщо вони не прилипли до уражених ділянок тіла постраждалого. Не займати нічого, що прилипло до місця опіку! Не змащувати опік ніякими кремами, лосьйонами, оліями! Не проколювати пухирів!
      4. Усі опіки слід захистити, прикривши їх чистим матеріалом без ворсу, наприклад, шматком наволочки або простирадла.
      5. При великих опіках дати знеболювальні.
      6. Викликати «швидку допомогу».
      7. При тривалому очікуванні «швидкої допомоги» запропонувати постраждалому випити велику кількість рідини. При великих опіках постраждалий у лічені години може втратити до трьох-чотирьох літрів рідини, відбувається зневоднення організму.
      8. Забезпечити постраждалому повний спокій.
      9. Доки ви чекаєте «швидку допомогу», спробуйте постраждалого вивести із шокового стану. При опікові І ступеня відбувається почервоніння шкіри.

При опікові II ступеня з'являються пухирі, заповнені прозорою рідиною.

При опікові III—IV ступенів відбувається повне руйнування шкіри і розташованого нижче м'язового шару.

Не паліть! Незагашений недопалок — найчастіша причина пожеж.

У групі з тисячі 20-річних курців які куритимуть протягом усього життя можна очікувати, що до 70 років один буде вбитий, дев'ять загинуть в ДТП, а 250 спровадить на той світ тютюн. Ще 250 помруть віл пов'язаних з впливом тютюну хвороб після сімдесяти років. У 1990 році в розвинутих країнах куріння обумовило 35% всіх смертей чоловіків середнього віку (35—63 роки). На планеті віл тютюну кожні вісім секунд помирає людина.

За підрахунками Всесвітньої організації охорони здоров'я, щороку у світі внаслідок хвороб, які спричиняє тютюн, вмирає п'ять мільйонів людей, і коли тенденція не зміниться, до 2020 року ця кількість зросте до 10 мільйонів. В Україні нині тютюн вбиває до 120 тисяч людей на рік. Якби така кількість людей вмирала віл інфекційних хвороб чи радіації, суспільство мобілізувало б всі сили на боротьбу з цією епідемією.

Необхідно пам'ятати, що в Міжнародній класифікації хвороб (ІСБ-10) тютюнова залежність віднесена до рубрики «Психічні і поведінкові розлади внаслідок вживання психоактивних речовин», а паління кваліфікується як захворювання (код Е7). У тютюновій залежності виділяють елемента психологічної і фізичної (нікотинової) залежності. Нікотинова залежність має розглядашсь ж патологічний стан, що потребує діагностики і відповідного лікування.

9. Основні правила протипожежної безпеки під час відпочинку в лісі.

(Квітень)

Лісова пожежа - стихійне лихо, яке може мати катастрофічні наслідки. Найчастіше їх провокує людська недбалість, попереджує Мінприроди України.

У період сухої спекотної погоди краще утриматися від походів до лісу.

При виявленні дрібних осередків займання - необхідно невідкладно їх загасити. Полум'я заливати водою, засипати піском, накривати брезентом, збивати мокрою тканиною тощо.

У зоні пожежі особливо небезпечні непродумані дії та паніка, тому при виявлені ознак пожежі (запах гарі, туманоподібний дим тощо), необхідно ретельно проаналізувати ситуацію: силу та напрямок вітру, рельєф місцевості, визначити осередок, напрямок і швидкість розповсюдження пожежі.

Не варто намагатися загасити масштабну пожежу, рятуватися необхідно обходячи осередок пожежі з навітряного боку.

При виході з зони пожежної небезпеки необхідно терміново повідомити пожежникам про час та місце, виникнення або виявлення пожежі за телефоном «101».

10. Підсумкове заняття. Протипожежна безпека. (Травень)

Якщо виникла пожежа — облік часу йде на секунди. Не треба панікувати. Пам'ятайте, що необхідно остерігатися задимленості, високої температури, загазованості, обвалу конструкцій та споруд, вибухів технічного обладнання, падіння дерев (якщо пожежа в лісі). Найбільш небезпечними точками виникнення пожеж зазвичай стають частини квартири, де знаходяться електричні прилади та опалювальні пристрої, а також місця для зберігання вугілля, дров, бензину (підвал, горища, балкони, гаражі).

III. Запобігання отруєнь

1. Поширення отруєння грибами, рослинами та їх насінням. Профілактика харчових отруєнь. (Жовтень)

В Україні найнебезпечнішими отруйними грибами є бліда поганка, панцирний мухомор, а також деякі види печериць, сироїжок, рядівок тощо, спричинюють смертельні отруєння.

Отруйні гриби особливо небезпечні тим, що перші ознаки отруєння проявляються лише через багато годин і навіть днів після споживання, коли допомога вже запізніла. Слід збирати лише ті гриби, які вам добре відомі як їстівні. Не можна збирати старі крихкі гриби, хоч ви їх знаєте як їстівні, бо гриби здатні з часом накопичувати отруйні речовини. В місцевостях з підвищеним рівнем радіації також слід утримуватись від збирання грибів, адже вони накопичують у собі радіоактивні частки (радіонукліди). Будь-які види грибів не можна збирати поблизу доріг, бо вони накопичують шкідливі солі свинцю та інших важких металів, яких багато в автомобільних вихлопних газах. Усі гриби перед подальшою кулінарною обробкою потрібно проварити, а відвар злити. За перших ознак отруєння грибами слід негайно звернутись до лікаря.

Брудні і недоброякісні харчові продукти викликають харчову токсичну інфекцію. Наявні в них токсини, попадаючи до організму людини, викликають, як правило, харчові отруєння. Хвороба проявляється раптово через 2—4 (а іноді - через 20—26) годин після вживання отруєних продуктів. Спостерігаються нудота, блювання, біль у животі, рідкий частий стул зі слизом чи кров'ю. Знижується артеріальний тиск, частішає або слабшає пульс, з'являються блідість, спрага, температура підвищується до 40° С, катастрофічне розвивається серцево-судинна недостатність. Якщо потерпілому не надати своєчасну допомогу, починаються судоми м'язів, а за ними — колапс і смерть.

Якщо людина відчула симптоми харчового отруєння, по-перше, треба негайно викликати «швидку допомогу». До її прийду можна промити шлунок. Для цього слід випити велику кількість води (можна із «марганцівкою») та викликати блювоту. Після цього — прийняти активоване вугілля із розрахунку 1 таблетці на 10 кг маси. Якщо немає необхідності у госпіталізації, хворого слід покласти у ліжко, тепло вкрити. Якщо йому холодно — зігріти руки й ноги грілками Щодо їжі, спочатку краще обмежитися теплим питвом. Потім кілька днів можна їсти тільки дієтичну їжу. При цьому обов'язково багато пити.

Найголовнішим заходом для попередження харчових отруєнь є дотриманні санітарно-гігієнічних норм. Слід завжди мити руки перед вживанням їж>, кип'ятити воду, навіть із водопроводу, не використовувати продукті харчування з терміном придатності, що вже закінчився, неякісну продукцію та продукти харчування сумнівного походження. Не можна купувати продукти харчування у місцях стихійного продажу та без наявності відповідних сертифікатів якості, харчуватись у місцях, де не дотримуються санітарно-гігієнічних норм. Сирі овочі й фрукти перед уживанням необхідно ретельно мити проточною водою.

2. Запобігання отруєнь хімічними речовинами. {Травень)

Отруйними речовинами, що найчастіше зустрічаються в побуті, є хлор, ртуть, аміак та ін. Існують правила, які допоможуть вам уникнути хімічних отруєнь:

не можна брати в руки та вживати невідомі речовини;
якщо ви випадково розбили склянку з хімічною речовиною, негайно одягніть вологу марлеву пов'язку, провітріть приміщення, сповістіть про цей випадок дорослих;
якщо ви відчули незнайомий запах або побачили розлиту рідину, негайно залиште це місце, сповістіть дорослих.

IV. Правила безпеки при користуванні газом

1. Загальні відомості про природний та зріджений газ. (Жовтень)

Умовно гази можна розділити на природній газ (болотний, водяний,

коксовий, нафтовий і чадний) і зріджений газ, який знаходиться під тиском у балонах (етан, пропан, бутан).

Зріджені гази не мають запаху, тому при використанні у побуті до них додають речовини із запахом для швидкого виявлення їх витоку із газових приладів.

Без опалення житла, гарячого водопостачання і можливості приготувати смачну їжу складно уявити собі комфортне життя сучасно людини, але, крім незаперечних благ, газ є джерелом смертельної небезпеки.

1. Правила безпечного користування побутовими газовими приладами. (Грудень)

Гази, і особливо продукти їх згоряння, спричиняють отруйну дію, тому треба дотримуватися особливої обережності. Необхідно провітрювати приміщення, де є газові прилади.

При користуванні газовими приладами категорично забороняється:

користуватися несправними чи ушкодженими газовими приладами;
використовувати газові прилади не за призначенням;
порушувати правила і вимоги безпечного використання газового устаткування, передбачених виробником;
проводити самовільну газифікацію будинку (квартири, садового будиночка);
дозволяти дітям користуватися газовими приладами;
залишати без нагляду включеними газові прилади навіть на короткий час;
сушити білизну над запаленою газовою плитою і сушити волосся над пальниками газової плити чи за допомогою духовки;
виключати автоматику безпеки і регулювання газового устаткування;
користуватися газовими колонками, газифікованими опалювальними печами й іншими приладами при відсутності тяги в димоходах;
переносити і самовільно ремонтувати газове устаткування в приміщеннях, вносити зміни в конструкцію газових приладів і устаткування;

проводити перепланування приміщень, де встановлені газові прилади;

- змінювати конструкцію димових і вентиляційних систем (каналів), блокувати вентиляційні канали й інженерні пристрої, що призначені для очищення димоходів.

3. Дії населення у разі виявлення запаху газу. (Січень)

Неуважне поводження з газом і газовими приладами може призвести до

отруєння людей.

Наявність газу в приміщенні можна виявити по характерному запаху, що нагадує запах тухлих яєць або кислої капусти. Пам'ятайте, що газ, змішуючись з повітрям, утворює вибухонебезпечну суміш. Наявність у повітрі від 1,9% до 9,5% зрідженого газу при найменшій іскрі викликає вибух.

Порядокдій при виявленні запаху газу:

ні в якому разі: не використовуйте сірники, запальнички й інші джерела відкритого вогню; не вмикайте світло і будь-які електроприлади; не користуйтеся електродзвониками квартир; не використовуйте телефони з дисковими набирачами номеру;
негайно перекрийте вентилі на газових приладах і крани подачі газу перед ними ізабезпечте провітрювання приміщень, відкрийте вікна і двері;
викличте аварійну службу газу за телефоном "04";
організовано і без паніки виведіть людей із загазованих ї сусідніх приміщень;
з прибуттям бригади аварійної газової служби дійте за їхніми вказівками.

4. Ознаки отруєння. Запобігання отруєння чадним газом. Домедична допомога у разі отруєнь. {Березень)

Отруєння загального характеру. Причина - вживання несвіжих або заражених хвороботворними бактеріями продуктів. Захворювання, ж правило починається через 2-3 год. після вживання заражених продуктів, інколи через 20-26 год.

Ознаки: загальна слабість. Нудота, блювота (неодноразова), переймоподібний біль в животі, блідість, підвищення температури тіла до 38-40°С , частий слабкий пульс, судоми. Блювання і пронос зневоднюють організм, сприяють втраті солей.

Допомога. Потерпілому негайно кілька разів промивають шлунок (примушують випити 1,5-2 л води, а потім викликають блювоту подразненням кореня язика) до появи чистих промивних вод. Потім дають багато чаю, соків, але не їжу. В перший час необхідний постійний нагляд за хворим, щоб запобігти зупинці дихання і кровообігу.

При гострому отруєнні чадним газом потерпілого необхідно винести з зони зараження. Ліквідувати все, що затру днює дихання, забезпечити тілу зручний стан. При втраті свідомості дати вдихнути нашатирний спирт, намочити груди і обличчя холодною водою і розтерти.

Коли дихання не порушено, необхідно негайно зробити інгаляцію киснем; при зупинці дихання інгаляцію киснем вводити разом з штучним диханням.

Всі заходи першої допомоги проводити до встановлення нормального дихання і кровообігу.

V. Правила безпеки з вибухонебезпечними предметами

1. Види боєприпасів, методи їх розпізнання. Небезпечні предмети (знахідки) та дії у разі їх виявлення. (Вересень)

Міни, снаряди, бомби та інші не зірвані свого часу боєприпаси все ще продовжують тримати у страху, вбивати, калічити й ставити під загрозу життя мирного населення в багатьох країнах світу. Щороку жертвами вибухонебезпечних пережитків війни, за даними ООН, стають щонайменше 15 тисяч чоловік.

Заради власного ж життя, власного здоров'я не варто навіть чіпати незнайомі підозрілі речі, ні в якому разі нічого самотужки не вилучати із землі. Радше поквапитися сповістити про небезпечну знахідку відповідні органи.

1. Правила поводження з вибухово-небезпечними предметами (ВНП), невизначеними предметами та речовинами (Жовтень)

Піротехніка МИС України виконують дуже потрібну ї небезпечну роботу зі знешкодження та знищення вибухонебезпечних предметів часів Другої і навіть Першої світових воєн. Ще й досі, як вважають фахівці, в землі України є чимала кількість (за окремими підрахунками, кілька і мільйонів одиниць) вибухонебезпечних предметів, у тому числі 100 тисяч авіабомб, з яких кількасот із підривачами сповільненої дії. Головну небезпеку в таких «подарунках» містять пристрої ініціювання вибуху основної маси вибухівки боєприпасу. Від вологи, перебування в землі, при взаємодії металу та вибухівки утворюються хімічні сполуки - пікрати, які дуже небезпечні (зовні мають вигляд білуватих порошкоподібних наростів). Пікрати вибухають навіть від невеличкого тертя, іскри, удару. Тому, якщо ви виявили ВНП, до нього не можна навіть доторкатися.

1. Запобігання дитячого травматизму від ВНП побутового призначення: пріоритетні засоби, горючі та легкозаймисті речовини. (Грудень)

Не можна користуватися без нагляду дорослих піротехнічними засобами: хлопавками, петардами, феєрверками. Більш того, не можна зберігати їх удома, адже вони належать до вибухонебезпечних предметів.

Міра небезпеки зростає у випадку із саморобними піротехнічними іграшками: можна отримати важкі опіки, втратити зір, скалічитися та навіть загинути.

Так само існує висока ймовірність спричинити пожежу, якщо бавитися з вогнем біля горючих і легкозаймистих речовин та матеріалів,

Забороняється під час проведення масового заходу використовувати віконниці на вікна для затемнення приміщень, застосовувати горючі матеріали, не оброблені вогнезахисними сумішами для обробки стін і стель, зберігати бензин, гас та інші легкозаймисті й горючі рідини, приносити їх до приміщення школи, застосовувати предмети оформлення приміщень, декорації та сценічне обладнання, виготовлене з горючих синтетичних матеріалів, штучних тканин і волокон (пінопласту, поролону, полівінілу тощо), застосовувати відкритий вогонь (факели, свічки, феєрверки, бенгальські вогні тощо), використовувати хлопавки, застосовувати дугові прожектори, влаштовувати світлові ефекти із застосуванням хімічних та інших речовин, які можуть викликати загоряння, установлювати стільці, крісла тощо, конструкції, які виконано з пластмас і легкозаймистих матеріалів, а також захаращувати предметами проходи й аварійні виходи

1. Вогнепальна зброя - не забава. Небезпечність виготовлення та випробування вибухових пакетів, користування мисливськими рушницями. (Березень)

Хоча минуло більше 50 років після останнього пострілу у найкровопролитнішій за всю історію людства війні, але до цього часу ми чуємо її відгуки.

В нашому районі теж є випадки виявлення боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни, особи, які знаходять ці небезпечні предмети, навіть забувають про загрозу, яку несуть ці пристрої, не говорячи вже про кримінальну відповідальність за їх зберігання.

Злочини, які скоюються із застосуванням вибухових пристроїв містять в собі значну громадську небезпеку.

На жаль, дуже багато громадян поверхово сприймають проблему особистої безпеки, згадуючи про неї лише у випадках скоєння злочину відносно них, їх родичів чи знайомих.

Разом з тим, за висновком фахівців, у більшості випадків трагедію можна було б попередити, за умови дотримання громадянами в повсякденному житті простих правил обережності.

1. Заходи з безпеки під час збирання металевого брухту. Правила дії під час виявлення ВНП. (Квітень)

Особливо уважними треба бути при збиранні металевого брухту. При виявленні незнайомих предметів негайно сповістити про це класного керівника або когось із дорослих. Вибухові предмети являють високу загрозу здоров'ю і життю людей, отже, не можна ризикувати через власну недбалість або необережність.

Тому, якщо ви виявили ВНП, до нього не можна навіть доторкатися. Передусім погрібно:

огородити місцезнаходження ВНП;
нікого не допускати до цього місця, для чого організувати за допомогою місцевих жителів чергування до прибуття представників органів влади;
повідомити органи влади, міліцію, відділ з питань надзвичайних ситуацій,, райдержадміністрації за телефонами: 56-1-08,564-27,56-1-97,101,102.

Виявлені ВНП знищують підриванням на місцях або в спеціально відведених місцях відповідно підготовлені фахівці-піротехніки.

6. Підсумкова бесіда. Обережність дітей під час літніх канікул - запорука життя та здоров'я. (Травень)

Не забувайте про правила безпеки під час канікул.

Пам'ятайте — випадково виявлені боєприпаси несуть у собі велику небезпеку! Знищувати небезпечні предмети можуть тільки спеціальні команди підривників.

Не можна гратися з вогнем, це може привести до трагічних наслідків.

Відпочиваючи влітку біля водоймищ, не забувайте про правила поведінки на воді.

VI. Правила безпеки на воді

1. 1. Уміння триматися на воді - запорука безпеки. Особливості купання у морі, річці, ставку. (Вересень)

Не лізьте у воду в незнайомому для вас місці, уникайте води зі швидкою течією, не заходьте у воду напідпитку, ніколи не плавайте наодинці, особливо якщо не впевнені у своїх силах; купаючись на "дикому пляжі" чи у незнайомому місці - не пірнайте з берега, гірки, дерева; у воду слід входити неспішне, обережно пробуючи дно ногою; купатися краще там, де є рятувальні служби; особливо слідкуйте за дітьми: їхня поведінка у воді не передбачувана; до плавок потрібно прикріпляти шпильку, якщо далеко від берега судома зведе руку чи ногу, укол шпилькою допоможе відновити еластичність м'язів; утримуйтеся від далеких запливів: переохолодження - головна причина трагічних випадків. На рівнинних річках є багато ям і вирів. Вони підступно зустрічаються біля піщаних кіс, під берегом, де особливо полюбляють купатися діти.

. Особливості під час купання в гірських річках. Гірські ріки мають стрімку течію, що може збити з ніг. Дно і береги таких річок кам'янисті, тому можна отримати важкі травми при падінні. Можна впасти, підслизнувшись на мокрому і слизькому камені, коли тільки входиш у воду.

На морі треба завжди зважати на хвилі, які можуть перевернути людину при вході у воду. Не намагайтеся плисти проти хвилі. Варто бути обережними біля водорізів. Не пірнайте з них, бо можна впасти - вони дуже слизькі від водоростей. Не запливайте за буйки! Великою бідою може обернутися пірнання на мілководді або в незнайомих місцях. У таких випадках можливі травми шийного відділу хребта з пошкодженням спинного мозку

1. 1. Допомога утопаючому. Рятувальні прийоми та засоби надання

першої долікарської допомоги потерпілому. {Листопад)

Не лише задоволення приносить вода, надто тим, хто не вміє плавати. Інколи страждають і добрі плавці, якщо нехтують правила безпеки на воді,

особливо в незнайомій водоймі.

Найчастіше призводить до нещасних випадків на воді переляк, страх. Коли у воді судома зводить м'язи, це лякає людину. На якусь мить розладнується дихання, втрачається координація рухів, голосову щілину зводить спазм. Цього часом буває цілком достатньо, аби захлинутися.

У тих хто обізнаний з особливостями

$Описание: C:\Users\D56B~1\AppData\Local\Temp\FineReader10\media\image1.jpeg$

Рис. 1

Паніка призводить до тяжких наслідків і тоді, коли людина стомлюється, запливши далеко від берега. Буває, вона навіть втрачає свідомість від переляку. Нічого доброго немає і в нерозумних «жартах», коли, переважно підлітки, притоплюють силоміць один одного. Такі, з дозволу сказати, розваги нерідко закінчуються трагічно.

Втонути можна й тоді, коли, приміром, розімлівши на сонці, людина стрибає в холодну воду. Або якщо різко напружити м'язи чи надміру поїсти. Тому лікарі так настійно застерігають: купатися слід не раніше як через 2 години після їди. Дуже часто тонуть люди, які перебувають у нетверезому стані. Адже вони втрачають самоконтроль, не можуть швидко зорієнтуватись, оцінити небезпеку, зарадити собі.

Небезпечно також пірнати на значну глибину без акваланга. Нестача кисню викликає втрату свідомості. Дуже ризикують і ті, хто користується несправним підводним обладнанням або не вміє ним послугуватися, порушує режим занурення на глибину й спливання на поверхню.

Неправильне поводження на воді призводить до травм. Стрибаючи вниз головою з човнів чи мостів, берегових урвищ, можна вдаритися об дно чи камінь. Не обов'язково при цьому зламається хребет (хоча й це можливо). Але навіть короткочасного розладу дихання, непритомності достатньо, щоб захлинутися водою.

Неабиякого досвіду, витривалості, тренувань вимагає переправа Через гірські річки, навіть якщо вони неширокі й неглибокі.

Коли ріки й водойми замерзають, пам'ятайте, що лише 5—7-сантиметрова товща льоду гарантує від нещасних випадків, та й то за умови, що в ньому немає ополонок і водориїв. А ось гуртом безпечно виходити на лід, товщина якого не менше 10 сантиметрів.

$Описание: C:\Users\D56B~1\AppData\Local\Temp\FineReader10\media\image4.jpeg$

Оскільки нещасні випадки на воді трапляються доволі часто, слід добре знати, як рятувати утопаючого і подати йому першу допомогу. На рис. 2 показано основні прийоми порятунку на воді.

$Описание: C:\Users\D56B~1\AppData\Local\Temp\FineReader10\media\image3.jpeg$

Витягнувши людину на берег,

не гайте часу. Коли потерпілий

при свідомості, його важливо

заспокоїти, перевдягнути в сухе.

Той, хто, тонучи, наковтався води,

часто починає блювати,

непритомніє (хоча пульс і

дихання чітко простежуються). У

цьому випадку людину також слід

$Описание: C:\Users\D56B~1\AppData\Local\Temp\FineReader10\media\image5.jpeg$

перевдягнути, розтерти, тепло закутати, зігріти, при

Рис.2

непритомності дати понюхати нашатирний спирт. Дуже важливо активізувати дихання (можна просто відкрити їй рота і ритмічно посмикати за язик), якомога швидше очистити рот від мулу, піску чистою носовою хустиною або марлею. У кожному десятому випадку люди тонуть тому, що в них стався спазм голосової щілини: в легені не потрапляє не лише вода, а й повітря. У такого потерпілого шкіра бліда. Йому одразу ж треба зробити штучне дихання, а якщо зупинилося й серце — закритий масаж серця. Коли ж вода заповнила дихальні органи, шкіра набуває синювато-фіолетового забарвлення. Це дуже важлива ознака для подальшої медичної допомоги. Якщо під водою людина не лише перестала дихати, а в неї зупинилося й серце, реанімаційні заходи дають найкращий результат, коли розпочати їх не пізніше як через п'ять хвилин з часу клінічної смерті.

Потерпілим, шкіра яких набула синюватого відтінку, слід передусім швидко очистити дихальні шляхи й шлунок. Для цього людину кладуть животом на бедро зігнутої в коліні ноги, щоб звисала голова, і ритмічно, кілька разів натискують між лопаток (рис. 3). Очистивши рот і горло від блювотних мас, води, мулу, слизу, кладуть горілиць і, відхиливши їй голову назад, роблять штучне дихання «ротом в рот» або «ротом до носа» і закритий масаж серця (після кожного вдування повітря потерпілому три-чотири рази натискують між середньою і нижньою третиною грудини).

Потерпілого слід якомога швидше зігріти, енергійно промасажувати руки й ноги, розтерти тіло сухою тканиною (краще шерстяною), потім тепло вкутати, обкласти грілками.

$Описание: C:\Users\D56B~1\AppData\Local\Temp\FineReader10\media\image6.jpeg$

Навіть коли людина опритомніла й почувається краще, її належить негайно відправити до лікарні. Адже нерідко на березі виникає так званий синдром «повторного втеплення», за якого виникає біль у грудях, задишка, кашель, у мокроті з'являється кров. В такому випадку допоможе апаратна штучна вентиляція легень і деякі інші процедури, які можна зробити лише в умовах

медичного стаціонару.

Та найкраще все ж не допускати до біди, дбати про те, щоб запобігти нещастю. Навчіться плавати самі і навчіть цьому інших, добре вивчіть правила поведінки на воді і дотримуйтеся їх. Ось тоді ріки, озера й моря даруватимуть вам лише радість і здоров'я. Рис.З

3. Правила поведінки на кризі. Надання допомоги потерпілому на воді взимку. (Грудень)

Правила поведінки на льоду.

Перш ніж ступити на лід дізнайтесь про товщину льодового покриву на водоймі. У різних місцях річок та озер товщина льодового покриву може бути різною. У гирлах річок та приток міцність льоду послаблена течією.
При переході замерзлої водойминеобхідно користуватись обладнаними льодовими переправами або прокладеними стежками, а за їх відсутності, перш ніж рухатись по льоду, необхідно намітити маршрут та переконатись у міцності льоду за допомогою пашні. Категорично забороняється перевіряти міцність льоду ударами ніг.
Під час руху по льоду варто звертати увагу на його поверхню, обходити небезпечні місця та ділянки, покриті товстим шаром снігу. Особливу обережність слід проявляти в місцях зі швидкою течією, джерелами, струмками та теплими стічними водами промислових підприємств, які впадають у водойму, кущами і травою, що виступають на поверхню.

При переході по льоду необхідно йти один за одним на відстані 5-6 метрів та

бути готовим надати необхідну допомогу людині, яка йде попереду. Транспортування малогабаритних, але важких вантажів проводиться на санях або інших засобах з найбільшою площею опори на поверхню льоду.

При переході водойми на лижах рекомендується користуватись прокладеною лижнею, а за Л відсутності - цілиною. Перш ніж рухатись, необхідно відстебнути кріплення лиж та зняти петлі лижних палиць з рук. Якщо є рюкзак або ранець, необхідно їх узяти на одне плече. Відстань між лижниками повинна бути не менше 5-6 метрів. Під час руху лижник, який іде першим, ударами палиць перевіряє міцність льоду та контролює його стан.

Якщо Ви провалилися на льоду річки або озера.

Широко розкиньте руки по краях льодового пролому та утримуйтесь від занурення з головою.

Намагайтеся не обламуючи краю пролому, без різких рухів вибратися на лід. наповзаючи грудьми і по черзі витягаючи на поверхню ноги.

Вибравшись із льодового пролому, відкотіться, а потім повзіть у той бік, звідки ви прийшли і де міцність льоду, таким чином, перевірена. Будьте обережні до самого берега, а там не зупиняйтеся, поки не опинитеся в теплі.

Якщо на ваших очах на льоду провалилася людина, негайно сповістіть їй, що йдете на допомогу. Візьміть лижі, дошку, фанеру (це збільшить площину опори) і повзіть на них. широко розкидаючи при цьому руки. До самого краю ополонки не підповзайте. Ремені, шарфи, дошка, жердина санки або лижі допоможуть врятувати людину, кидати їх потрібно з відстані 3-4 метрів.

Якщо ви не один, тоді, узявши один одного за ноги, лягайте на лід ланцюжком і рухайтеся до полому.

Подавши постраждалому підручний засіб порятунку витягайте його на лід повзіть з небезпечної зони. Потерпілого укрийте від вітру і як найшвидше доставте в тепле місце, розітріть, переодягніть в сухий одяг, напоїть чаєм.

Пам'ятайте - вирушати на водойми поодинці небезпечно!

4. Правила безпечної поведінки на воді та біля води. {Березень)

Правила поведінки на воді

Найбільш приємний і корисний відпочинок влітку — відпочинок на воді. Однак, перебуваючи на водних об'єктах, завжди треба пам'ятати про безпеку.

Першою умовою безпечного відпочинку на воді є вміння плавати. Навчитись плавати потрібно кожному. Людина, яка добре плаває, почуває себе на воді спокійно, упевнено, у випадку необхідності може надати допомогу товаришу, який потрапив в біду.

Навіть той, хто добре плаває, повинен постійно бути обережним, дисциплінованим і суворо дотримуватись правил поведінки на воді.

Знання та виконання правил поведінки на воді є запорукою безпеки життя, а також отримання задоволення від відпочинку. Необхідно звернути особливу увагу на пояснення юнацтву правил поведінки на воді.

Варто пам'ятати, що основними умовами безпеки є:

правильний вибір та обладнання місць купання;
навчання дорослих і дітей плаванню;
суворе дотримання правил поведінки під час купання і катання на плавзасобах;
постійний контроль за дітьми у воді з боку дорослих.

Загальні правила поведінки на воді:

1. Відпочинок на воді (купання, катання на човнах) повинен бути тільки у спеціально відведених місцевими органами виконавчої влади та обладнаних для цього місцях.
2. Безпечніше відпочивати на воді у світлу частину доби.
3. Купатися дозволяється в спокійну безвітряну погоду при швидкості вітру до 10м/сек, температурі води — не нижче +18° С, повітря — не нижче +24° С.
4. Перед купанням рекомендується пройти огляд лікаря.
5. Після прийняття їжі купатися можна не раніше, ніж через 1,5-2 години.
6. Заходити у воду необхідно повільно, дозволяючи тілу адаптуватися до зміни температури повітря та води.
7. У воді варто знаходитись не більше 15 хвилин.
8. Після купання не рекомендується приймати сонячні ванни, краще відпочити в тіні.
9. Не рекомендується купатися поодинці біля крутих, стрімчастих і зарослих густою рослинністю берегів.
10. Перед тим, як стрибати у воду, переконайтесь в безпеці дна і достатній глибині водоймища.
11. Пірнати можна лише там, де є для цього достатня глибина, прозора вода, рівне дно.
12. Кататися на човні (малому плавзасобі) дозволяється тільки після отримання дозволу та реєстрації у чергового по човновій станції.

Під час купання не робіть зайвих рухів, не тримайте свої м'язи у постійному напруженні, не порушуйте ритму дихання, не перевтомлюйте себе, не беріть участі у великих запливах без дозволу лікаря і необхідних тренувань.

Правилами поведінки на воді забороняється:

1. 1. Купатися в місцях, які не визначені місцевими органами виконавчої влади та не обладнані для купання людей.
  2. Залазити на попереджувальні знаки, буї, бакени.
  3. Стрибати у воду з човнів, катерів, споруджень, не призначених для цього.
  4. Пірнати з містків, дамб, причалів, дерев, високих берегів.
  5. Використовувати для плавання такі небезпечні засоби, як дошки, колоди, камери від автомобільних шин, надувні матраци та інше знаряддя, не передбачене для плавання.
  6. Плавати на плавзасобах біля пляжів та інших місць, які відведені для купання.
  7. Вживати спиртні напої під час купання.
  8. Забруднювати воду і берег (кидати пляшки, банки, побутове сміття і т.д.), прати білизну і одяг у місцях, відведених для купання.
  9. Підпливати близько до плавзасобів, які йдуть неподалік від місць купання.
  10. Допускати у воді грубі ігри, які пов'язані з обмеженням руху рук і

ніг.

1. 1. Подавати помилкові сигнали небезпеки.
  2. Заходити глибше, ніж до поясу, дітям, які не вміють плавати.
  3. Купання дітей без супроводу дорослих.

4. Дія води на організм людини. Як правильно купатися. (Травень)

. Відпочинок на воді допускається тільки у спеціально відведених місцевими органами влади та обладнаних для цього місцях. Безпечніше відпочивати на воді у світлу частину доби. Купатися дозволяється в спокійну безвітряну погоду при температурі води не менше +18, повітря не нижче +24. Не лізьте у воду в незнайомому для вас місці, уникайте води із швидкою течією, не заходьте у воду напідпитку, ніколи не плавайте наодинці, особливо якщо не впевнені у своїх силах; купаючись на "дикому пляжі" чи у незнайомому місці - не пірнайте з берега, гірки, дерева; у воду слід входити неспішно, обережно пробуючи дно ногою; купатися краще там, де є рятувальні служби; особливо слідкуйте за дітьми: їхня поведінка у воді не передбачувана; до плавок потрібно прикріпляти шпильку, якщо далеко від берега судома зведе руку чи ногу, укол шпилькою допоможе відновити еластичність м'язів; утримуйтеся від далеких запливів: переохолодження - головна причина трагічних випадків. На рівнинних річках є багато ям і вирів. Вони підступно зустрічаються біля піщаних кос, під берегом, де особливо полюбляють купатися діти. Особливості під час купання в гірських річках. Гірські ріки мають стрімку течію, що може збити з ніг. Дно і береги таких річок кам'янисті, тому можна отримати важкі травми при падінні. Можна впасти, підслизнувшись на мокрому і слизькому камені, коли тільки входиш У воду.

На морі треба завжди зважати на хвилі, які можуть перевернути людину при вході у воду. Не намагайтеся плисти проти хвилі. Варто бути обережними біля водорізів. Не пірнайте з них, бо можна впасти - вони дуже слизькі від водоростей. Не запливайте за буйки! Великою бідою може обернутися пірнання на мілководді або в незнайомих місцях. У таких випадках можливі травми шийного від ділу хребта з пошкодженням спинного мозку.

VII. Правила безпеки у користуванні електроприладами, при поводженні

з джерелами електроструму

1. 1. 1. Поняття про джерела струму, їх небезпечність для життя та здоров'я людини. (Листопад)

У багатьох випадках електричний струм слід підтримувати протягом тривалого часу, наприклад, для кімнатного освітлення, під час плавлення металу в електропечах, для роботи електротранспорту тощо. Для цього необхідні джерела струму.

У будь-якому джерелі електричного струму відбувається роз'єднання заряджених частинок, які в ньому є, за рахунок виконання роботи так званими сторонніми сигами. "

На відміну від інших джерел небезпеки, електричну енергію неможливо виявити без спеціальних приладів. Вона не має ні запаху, ні кольору. Людина не може відчути струм на відстані, тому захисна функція організму проявляється не до, а після впливу електричного струму.

Найчутливішими до електричного струму є мозок, грудні м'язи і нервові центри, які контролюють дихання й роботу серця.

Якщо струм від зовнішнього джерела проходить через серце, то виникають нескоординовані скорочення м'язів шлуночка. Цей ефект називається шлунковими фібриляціями. Одного разу самовільно виникнувши, шлункові фібриляції вже не зупиняються, навіть якщо припинилася дія струму, що викликала їх.

Дія електричного струму на живу тканину має своєрідний і різнобічний характер. Механізм ураження людини електричним струмом складний і супроводжується термічним, електролітичним та біологічним впливами і залежить від основних параметрів струму: сили струму, напруги, роду струму (постійний чи змінний), частоти.

1. 1. 1. Правила поводження з побутовими електроприладами: праскою, холодильником, пральною (швацькою) машинами, електроплиткою тощо. (Січень)
      1. забороняється залишати увімкненими прилади без нагляду;
      2. нагрівальні прилади можна встановлювати тільки на негорючій підставці достатньої товщини;
      3. електронагрівальні прилади не можна ставити під розеткою, оскільки тепло, яке вони випромінюють, за законами фізики підіймається вгору. Через це контакти розетки можуть перегрітися, а це — причина пожежі;
      4. небезпечно виготовляти саморобні нагрівальні прилади, особливо великої потужності, на яку звичайно не розрахована електромережа квартири (будинку);
      5. забороняється вмикати в одну розетку одночасно декілька приладів;
      6. необхідно слідкувати за щільністю контактів у місцях приєднання

приладів до вилки, клем, між собою і т. д.

1. 1. 1. 1. при порушенні електропроводки або оголенні електричного про воду, поломці електровилки або розетки не можна торкатися до оголених місць;
      2. не можна використовувати електричні прилади не за призначенням або користуватися ними, не ознайомившись попередньо з інструкцією;
      3. електронагрівальні прилади: електрочайник, електросамовар, електропраска, електрокамін та інші — небезпечно вмикати в мережу несправними;
      4. якщо під час передачі згас екран у телевізора, то ні в якому разі не можна по ньому стукати, він може або спалахнути, або вибухнути. Телевізор необхідно негайно вимкнути і викликати спеціаліста по ремонту;
      5. якщо в електротехніку, що працює (телевізор, радіоприймач або інші прилади), потрапив якийсь сторонній предмет, необхідно в першу чергу вимкнути прилад із мережі, а потім діставати цей предмет. Ні в якому разі не можна лізти всередину приладу олівцем або іншими предметами, якщо електроприлад ввімкнений у мережу;
      6. небезпечно замінювати перегорілі запобіжники у телевізорах, приймачах та інших установках саморобними або «завищеними» вставками;

13 Забороняється тягнути за електричний шнур руками, тому що він може обірватися і вас ударить струмом.

3. Правила поведінки у разі виявлення обірваного електричного дроту. (Квітень)

В результаті стихійних явищ можуть мати місце обривання проводів повітряних ліній електропередач.

Обірваний провід під напругою являє собою смертельну небезпеку для людей та тварин, які перебувають поруч. Тому слід дотримуватися таких правил безпеки.

1. 1. 1. 1. Не торкатися обірваних проводів: вони можуть бути під напругою, а це смертельно небезпечно. А якщо це проводи високої напруги, то небезпека поширюється і на земельну ділянку навколо проводу (на яку стікає електричний розряд).
        
        Виявивши обірвані або провисаючі проводи повітряних ліній, слід організувати охорону місця пошкодження, попередити всіх про небезпеку і негайно сповістити черговому інженеру електромереж. Необхідно зупинити рух транспорту через обірваний провід.
        
        До обірваних проводів не можна наближатися на відстань менше 8 м.
        
        Не торкайтесь опор ліній електропередачі. Додержуйтесь всіх попереджень, вказаних на плакатах. Не можна використовувати опори ліній електропередачі для прив'язування тварин.

Суворо дотримуйтесь цих правил і вимагайте дотримування від інших.

4. Правила поведінки поблизу електрощитової, лінії електропередач.

(Травень)

З метою запобігання нещасним випадкам забороняється:

підніматися на опори ліній електропередачі, на електроустаткування трансформаторних підстанцій, демонтувати їхні елементи;
запускати поблизу повітряних ліній електропередачі спортивні моделі літальних апаратів, повітряних зміїв;
наближатися або накидати на електричні проводи та ізолятори різноманітні сторонні предмети (дроти, палки і т. ін.;
піднімати високо жердини, вудилища та інші предмети, проходячи або пропливаючи на човні під проводами ліній електропередачі;
підходити до обірваного проводу повітряної лінії електропередачі ближче, ніж за 8 метрів;
проводити різноманітні роботи із застосуванням металевих пристроїв під проводами ліній електропередачі;
стояти під проводами або біля опор лінії електропередачі під час грозі.

Охороні підлягають трансформаторні підстанції, розподільчі пункти та інше електрообладнання; у зв'язку з цим також забороняється:

Відкривати двері та люки електрообладнання.
Заходити за огорожі та у приміщення електричних підстанцій, вставляти у вентиляційні отвори підстанцій сторонні предмети.

Для створення нормальних умов експлуатації електричних мереж, забезпечення їх збереження та дотримання вимог техніки безпеки встановлюються охоронні зони ліній електропередачі.

В охоронних зонах ліній електропередачі забороняється:

влаштовувати ігрові та спортивні майданчики, а також проводити спортивні змагання;
копати ями, канави;
саджати дерева та інші багаторічні насадження.